Сонце котилось додолу,
І вечір уже був не мій.
Я мовчки сиділа вдома,
На канапі зручній своїй.
Сонце спускалось тихо,
Мерехтіло червоним вогнем.
І ніч віщувала лихо,
Та пісню співав соловей.
Я не побачу тіні
Мрій забутих своїх,
Я лиш почую звуки –
Шепіт віків старих.
Я не зумію вкрасти
Наші з тобою роки.
Я лиш зумію скласти
Білі слова в рядки.
