Проза і поезія
Можливо, хтось напише краще,
Що десь не буде «чуже» й «наше»
І жити буде лиш своє
І там, де дощ промінням є
Можливо, хтось знайде іскринку
В той день, де сірим стало все
І десь візьмуть до рук дитинку,
Згадають те, що щастям є
Барвисті миті будуть завжди,
Без «може», «ніби» і...
Ти не хвилюйся, бо я не та,
Що спиває вустами сну глибінь,
Що у серце чуже опускає любовне проміння
Ти не торкайся. Мене не торкай,
Замість думок лиш спокій
Серця твого мого сирота
Й день вже черкає обрій
Ти не здавайся в полон до людей,
Й мрійним простелиться ранок
Полум’ям барв себе...
Таке буває тільки раз
В житті натхнення,
Таке буває тільки раз
В той сокровенний, дивний час
Не можна буть смиренним
Бо у душі твориться шквал
Й пориви слів сягають неба,
А, може, їх писать було не треба,
Але не можна розказать,
Не зрозуміти і думками
Ту мить, як хочеться писать
Таке...
Спішу знов жити,
Бо є молитва і слова;
Життя летить, мов через сито,
Нас розділяючи сповна…
Спішу згадати
Всі ті миті,
Що десь були, де ми росли,
І згадую роки, століття,
Що їх несуть в собі рядки…
Лиш зрозуміти: хто ми й звідки,
Й не спломеніти, як...
Пливти, пливти із вірою у серці
Пливти й прийти у край жагучих мрій
Туди, де все живе, все тішиться веселці,
Де помічають, що вона у нас ще є…
Іти, іти кудись за океани,
Ті океани, що всихають у людей
Знайти джерельце, чисте й неповторне
Налитись думкою, напитись вкрай ідей…
А як я...
Не забирайте в мене мрію,
Молю: залиште, не губіть,
У вас спросить за все не смію,
Надію в серці ми лишіть
Я вірю, вірю, все минеться
І буде сонце день за днем
І нам ще доля усміхнеться
І зникне зовсім серця...
Знайти захований колись,
У скриньці, серед інших скарбів
Барвистий скруток давніх мрій
Про літо, сонце й радість мандрів..
Згадати все, усіх й «усюди»,
І фарби, пензлі й полотно,
І ті смішні дітей поради,
Що їх написано давно..
В нім все живе, а в серці буде
Щеміти спогад...
Забракло часу,
Немає слів;
Забракло думки,
То втрата днів…
Немає сили,
А час сплива;
Життя, як злива,
Відчуй сповна…
Не встигла встати –
До сну пора;
Довкола втрати -
Щодня «новизна»…
Налитись би щастям,
Щоб серцю розмай,
Щоб час зупинився
На хвильку...
Життя, як сон,
Де ти, мов сонце,
І пісня наша в унісон
Лунає з кожного віконця…
Моя мольба й прості слова
Тобі розкажуть
Про світ, де завжди боротьба,
Де фільм про нас покажуть…
Оте кіно, лишень воно
Є справжнім,
Бо ти і я – два солов’ї
Й ми разом будем завжди…
Ми день за...
Тій, яка завжди оповита запахом меду…
Ти завжди оповита запахом меду: літнього, ранньовесняного, життєдайного, спіло-осіннього. Ти носиш його у своєму серці, неначе справжня бджілка. Твої очі сяють добром, а усмішка говорить і озивається до кожного життєдайною енергією. Ти випромінюєш тепло, я можу...