***

А я читала і чекала,

Коли зійде з небес снага,

А я в душі думки плекала,

Та залишились лиш слова

Свій час діждати – то є мука,

Немов рахуєш кількість зір,

Бо у душі царить розпука,

Бо не сягнути тих світил

Нестерпний час не зна дороги,

Та і куди не поведе,

Не хочуть йти шляхами ноги,

Бо невідомість серце рве

Сказати щось уже несила,

А написати – то дурман,

Що п’янить душу так красиво

І обіймає – хитрий пан

У відповідь – лише мовчання,

У безіменній тишині

Я виглядала те сказання,

Його забрали сірі дні…

                        2015