Багато століть ми ходили навшпиньках,
Аби ніхто не почув шарудіння
Й шепіт яскравих душ…
Багато століть ми
Боялись сміятись,
Радіти, лиш плакати
Не зоглядались…
Ми зоріли небом –
Вагались, боялись
І прагнули миру у наших серцях…
А серце плекало
Життєвую силу,
Бо крила зростали
Заради надії…
Й тепер
Ми мріємо квітами,
Сонцем й теплом,
Душі вражаючи…
Багато століть ми ходили навшпиньках,
Свободу свою все ховали по скриньках,
А зараз ми вільні, мужні і сильні,
І горді за те,
Що ми дбаєм про своє коріння…
2014р
