Чарівна квітка в полі зацвіла
Вона купалась в росах, миготіннях,
Вона була уквітчана у косах
Своєї мами - матінки Землі.
Пройшли і дні, і ночі, й місяці
Червона квітка раптом розмарніла,
Схилила очі, голову закрила
Немов соромилася
Сонячних цілунків.
Колисана у вітрових долонях,
Розніжена в полоні у землі,
Вона прильнула келихом осіннім
До млосного туману у імлі.
Вона прильнула, і забувши втому
Полинула в безкраї небеса.
Там силу знов відчула мила квітка,
Там зовсім не страшні були дощі.
І ось відчула знову ніжна квітка,
Яка природа вічна і жива.
Хвилина, мить і раптом
Чарівна пані знову ожила.
05.2014р
