Трав’яна ароматна суміш у глиняній чашці майоріла літом, сонцем і теплом. У ній купались гайові жителі, зібрані працьовитими руками і оповиті стиглим запахом домашнього затишку… Запах промайнулого літа витав довкола мене і сонячно цілував на прощання. Здавалось, ласкавих днів вже не буде. Та ні, посланець великого дива зазирає у дерев’яне вікно і трав’яне зілля лісового спокою світиться яскравим і мрійливим натхненням… Хвилини забуття розтанули у незабутньому сяйві сонценебес і я щаслива лишень від того, що маю можливість всміхатись…
2014р
