Неможливість уособлень,
Непотрібність нових слів
Ми живем в добу роздроблень
Душ, сердець, своїх життів.
Ми приносимо у жертву
Сокровенні дари літ.
Ми надіємось на церкву
Й за душею носим гріх.
Я спитати все хотіла,
Де між вами є вона,
Та, що носить цвіт дівочий,
Та, що завжди б’є сповна?
Вона вісник наш пророчий
Й очі всіх сліпих людей.
Мов струна та непорочна,
Живе правда у дітей.
Неможливість перетворень,
Непотрібність почуттів.
Ми живем серед розорень
І знецінених життів…
2014р
