Що ж таке щастя? Це мить або вічність? Що кожен з нас вкладає в це слово, адже багато хто і не замислюється, заплутавшись у щоденних проблемах, яке сакральне значення воно має.
Народившись на світ, щойно розплівши очі, ми бачимо перед собою очі мамусі і її щасливу усмішку. Трохи згодом радіємо сонячному промінню, теплому дню і обіймам. Загорнувшись у долоні літа, гасаємо безмежним степом, ловлячи сонце за обрієм… Я гадаю, що щастя – це коли просинаєшся вранці і хочеться сміятись, коли поряд з тобою рідні, коли усі проблеми здаються лише повітряною кулькою, яку ти ось-ось ненароком відпустиш у безмежну блакить…
Щастя виховується разом з нами роками. І не тому, що з віком це поняття має вищу планку, а тому що з віком проблеми стають дріб’язковішими. Це почуття залежить від настрою, обставин, миті… Воно голубить нас, коли за вікном іде дощ, але ти горнешся до коханого і стає тепло, підносить до небес, коли очі сяють, звеличує світ, неначе демонструючи перший фільм братів Люм’єр…
Почуття досконалості життя з’являється несподівано і одразу кличе з собою. Воно віддзеркалюється у очиськах ще сонного малюка, в шелесті гаю в рідному селі. Щастя всміхається блакитними хвилями моря і стиглим смаком золотих груш. Щастя приходить до тих, хто вірить у казку. До всіх грайливих мрійників…
2014р
