Хто краще розповість нам казку –
Єдина осінь, чарівна і тиха,
Бо вона не зазнала лиха,
Бо вона ще не зняла маску.
Вона мандрує всюди по Землі,
І перед нею стелиться дорога.
Шанує осінь матінка-природа,
Вона все бачить, навіть у імлі.
А небо восени доволі романтичне –
Прикрасами з бурштину сяє знов.
До пари і вбрання його – середньовічне.
Остання сонця репліка у цьому діалозі,
Воно всміхається нам осінню востаннє,
Зима стоїть з метіллю на порозі.
