Вікно у сутінках осінніх
Майнуло золотим крилом;
Серпанком ніжним уклонилось
І враз усе запахло молоком….
Побіля нього яблука вмостились,
Що ніжились хвилинами у сні;
А відчуття, немов душа світилась,
Здавалось, ті дарунки лиш мені….
За сяйвом – вічність,
Тут – лиш проблиск світла;
За житом – диво,
За вікном – жнива…
І бавився промінчик у волоссі,
Немов забув, куди йому іти;
І марився ковточок сонця,
Немов сходинка в сонячні світи…
2014р
