Перший, хто нас зустрічає, коли ми виходимо на вулицю - вітер. Він бавиться нашим волоссям, проковзуючи крізь нього. Вітер, вітаючись, пестить наші долоні, оплескуючи їх своїм теплом.
За день він долає сотні кілометрів на своєму шляху, вбачаючи у кожній краплині дощу або промені сонця невимовну радість. Надвечір, йому може не вистачити сили і бажання, тоді вітер сердиться, що сьогодні він якийсь лінькуватий. І усе, що трапляється на його шляху починає підлітати догори. Це може бути позаторішнє листя, забута кимось газета і обгортки зі смачних цукерок. Вітер іноді допомагає нам, підганяючи у спину. Або у теплий та спекотний день освіжить нас свіжим подихом і додасть ще трошечки сили. Та іноді у вітру може бути поганий настрій, тоді своїми раптовими поштовхами він ускладнює нам дорогу. Але відчуваючи його силу, зазвичай хочеться підстрибнути і полетіти разом з ним назустріч новим пригодам.
