Вдома було смачно й затишно. Аромат свіжоспечених пляцків оселявся у кожному куточку кімнати Олесі. А за вікном молочно-білий туман наводив лад у своєму королівстві: обіймав красунь – лип, стелився між тонкими стеблинками весняної трави, розсіювався у верхівках дерев, створюючи магічну і казкову завісу до бурхливого життя. Олеся ж тим часом тихо сопіла у своєму ліжку, додивляючись останній кольоровий сон. З-під самої перини кумедно визирала одна нога дівчини, одягнена у кольорову шкарпетку. Таким був цей ніжний весняний ранок для студентки, яка щойно уночі повернулася додому з наукової пустелі, де все потрібно знаходити і відшукувати самій. Все було ще таким незвичним для неї, але як же солодко було хоч рідко прокидатися в обіймах мамусі, бачити спросоння рідні обличчя, і слухати, милуватись, зачаровуватись лагідним співом пташок на старезній яблуні…
2013р
