Вишневе дерево в саду моєї мрії
Ще зовсім молоде, як первісткова посмішка ясна.
На вишні гілля ще ламке і безтурботне,
Але ж воно вже тягнеться, вже тягнеться у вись -
До сонця й хмар - просить благословення на життя.
Минають дні за днями,
Ідуть роки протяжними стопами,
І майбуття не прагнуть зупинить…
Та ось, настав жаданий час.
Погляньте, моє дерево…розквітло,
Буяє крона, ним милуються пташки.
«Прийшов мій час», - подумала вишнянка,
Й на радощах прогомоніла світу:
«Я так люблю життя, нехай моя любов
Напоїть досхочу ті спраглії серця!»
Вже знаю я, напевне, коли здійсняться мрії -
Плоди чарівні вишня принесе.
