Відкрила очі... Смачний і апетитний запах кави, яку щойно приготували, донісся до мене. На вулиці весело співали пташки та лагідно шелестіла липа. Яскраві петунії на балконі доповняли екстер'єр мого невеличкого будиночку в центрі Львова. Аж раптом матусині кроки захопили мою увагу - вона йшла будити мене.
День обіцяв бути веселим і радісним. Сьогодні ж я маю зустріти мою приятельку із Сімферополя – вона проїздом у Львові.
За обідом ми з Марійкою весело пліткували на кухні, а кицька Зося плуталась у мене в ногах. Підійшовши до плити за черговою порцією кави, глянула у вікно. Чоловік середніх літ привернув мою увагу. Він сидів у кафе «Маренго» на іншій стороні вулиці, що навпроти мого вікна. На його столику стояла філіжанка кави. Поряд з кавою лежала троянда кольору бордо. Він поглядав на іншу сторону вулиці та помітно нервував. Він мав мав розгублений і дещо нещасний вигляд.
Аж раптом вибігла з-за рогу собака. У неї були великі сумні очі та скуйовджена шерсть. Вона підбігла до незнайомця і лягла поряд. Її великі настовбурчені вуха вловлювали пориви вітру, а очі спостерігали за кожним його рухом. У тих сумних і розумних очах була невимовна смута. Незнайомець нахилився, погладив собаку. Вона весело захитала хвостом на знак знайомства. Несподівано линули холодні і густі потоки дощу. Незнайомець ще раз поглянув на собаку та покликав її під навіс кафе. До мене все ще долунювали Марійчині швидкі історії, але це вже не мало значення – мене цікавив він. Спутниця незнайомця довго не з'являлася. Він пив вже другу філіжанку кави, і час від часу поглядав на годинник. Літній дощ потроху втихав, незнайомець ще раз безнадійно поглянув на годинник. Він здавався мені таким же самотнім, як і собака, що сиділа поруч. Незнайомець залишив у рахунковій книзі гроші, покликав собаку і вони разом попростували геть, залишивши на столі самотню троянду кольору бордо.
Увечері я меланхолічно перемикаючи канали телевізора, мріяла про щось незвичайне. Мене огорнула тепла ковдра моїх бажань. Те, що трапилося сьогодні в кафе, навпроти мого вікна пробігло дивними картинками в моїй голові. І мені хотілося вірити, що незнайомець вже не такий самотній...
25.07.11
