А вітер віє весну...
Це теплий стукіт коліс по бруківці.
А вітер віє весну...
Це радість провести життя у мандрівці.
А вітер віє весну...
Це щастя від прочитаних слів на сторінці.
А вітер віє весну...
Це потяг придбати шоколад у крамниці.
Весна окриляє,
Й на крилах своїх
Людина у небо злітає...
Вдихай життя, що поміж нами,
Живи, немов останній раз
Ти бачиш сонце бездоганне,
Що сяє ввечері для нас…
Вдихай емоцій швидкоплинне
Ранкове соло поміж трав,
Малюй життя,оте, первинне,
Що вабить дивністю забав.
Шукай своє, несхоже слово,
Що вкаже шлях до чистоти,
Адже ранкове сонця...
Кохання плине, лине, миготить,
Воно ховається у сонячних долинах.
Воно мине, не стане ж на коліна,
Благаючи зробити перший крок.
Шукати, мріяти, іти
Минуле все ж не варто помічати.
Воно лиш прагне ехо віднайти
Того кохання, що сховалось в пастці.
Мандруючи стежинами душі,
Ми прагнемо...
Кохання без меж,
Пригоди без пам’яті,
Сонце у постіль
І вітер в думки…
Життя, мов театр,
Актори, мов діти.
Майбутнє між нами
Блукає по світу…
Серпень 2013